Суворов, посетивший на другой день раненого, писал Потёмкину: «Чаю, Сидор Игнатьевич будет жить». Но кошевой умер. Суворов донёс об этом Потёмкину и внизу приписал: «На радость — печаль: Сидору Игнатьевичу отдал последний долг». Это о Белом известный кубанский историк генерал И.Д. Попко писал: «Седой старик, но исполненный огня, наездник давних сечевых времён, имевший привычку выезжать в перестрелку без шапки с выставленной наружу своей загорелой грудью». Так он и пошел на свой последний абордаж — в одной рубахе, с саблей в руке, с двумя пистолетами за поясом.

Здесь, на Кинбурнской косе, могила кошевого Сидора Игнатьевича Белого. Здесь лежит один из последних степных лыцарей, переживших крушение Сечи, но так и оставшийся до конца своих дней Запорожцем.

P.S. Настоящая могила кошевого не сохранилась. Вместе с Кинбурнской крепостью и Александровской церковью она была разрушена союзниками во время Крымской войны. Памятный знак представляет собой уже современную инсталляцию. Но память жива.

P.P.S. А вообще, руки чешутся написать статью «500 лет традиций морской пехоты в Украине: от Самойлы Кошки до …». И орел ДШР 1-го бата как бы намекает, что надо! :) Но подожду пока станет известно, кто из наших возглавит десант в Крым :)

Сьогодні відбувся турнір з тактико-спеціальної підготовки серед юнаків та дівчат шкільного віку. Вправи турніру було поділено на подолання полоси перешкод з ураженням цілей, мінно-підривну та снайперську підготовку, тактичну медицину. Окремо демонструвалася кінологічна підготовка. Організувала турнір ГО Територіальна Козацька громада Корабельного району м. Миколаєва, дякуючи адміністрації й РВК Корабельного району, Департаменту освіти міськвиконкому м. Миколаєва, військовим м. Миколаєва та усім добрим людям, що поставили для себе за край важливе займатися з молоддю.

Гарна справа? Гарна! Не стойте осторонь! Приєднуйтесь і ви! Підключайте своїх дітей!

Кам’янська Січ. Тут на високому березі Дніпра поховано славетного кошового Костя Гордієнка. Одного з останніх зразків степового лицаря без страху та докори. Не кожному така пошана випала – лежати на Дніпровій кручі. Велика честь!

Це він в 1709 році привів запорожців під Полтаву битися проти війська царя Петра. Поклав на ваги історії свою долю, долю товариства та долю України. Той бій вони програли. Мазепа та Орлик відправилися у вигнання, а Гордієнко з запорожцями перенесли Січ на нове місце де річка Кам’янка впадає у Дніпро.

Той бій ми програли. Як і попередні, коли Країну поділили між Польщею та Московією. Потім Катерина зруйнувала Січ назовсім. І здавалося, Руїна – це назавжди. Але Україна зберегла свою історичну пам’ять, Країна знову постала соборна і зараз, через 300 років ми знову змагаємося за свободу. Цього разу маємо здужати! Тому що логіка історичного шляху така. Хто так довго шукає Свободи, має знайти. Хто довго б’ється за своє, має перемогти. Дніпро-батько нам допомагає.

Вивчайте історію, браття. Бо ми того варті :) І любіть Україну!

Як Миколаївська та Херсонська козацькі громади збиралися на Кам’янській Січи дивіться тут…

P.S. До речі, що почитати по історії України…

Може воно й виглядає як театр, але справи вирішує доволі серйозні. Куліш зварити на святому місті Кам’янскої Січі, погерцювати та позмагатися силою на м’якій траві – це просто весело й корисно для парубків. А от тактико-спеціальна підготовка, перші навички володіння зброєю – це вже іншій рівень. Це один крок до виховання майбутнього захисника України. Бойовий гопак, а не «рукопашний бой смєрш» — це ще один крок. І так далі, крок за кроком ентузіасти роблять з юнаків справжніх козаків. А в ігровій формі це просто легше робити :)

А ще? Ще це приємне дозвілля на свіжому повітрі з гарними людьми. Це шанобливе ставлення до довкілля. Це дружнє спілкування з природним народним гумором. А ще це й дійсно театр :) Так що коли місцеві туристичні агенції не знають – куди залучити у Миколаїв туристів, то от – на цьому можна грошенят заробити. Уявіть як автобус вивантажує туристів на зеленій галявині, а там вже стоять намети, у казані щось смачно булькотить, хлопці дзвінко б’ються на шаблях, а потім стають у козацьке коло та закликають усіх бажаючих приєднатися. Ну як вам? Гарантую, що від клієнтів не відіб’єтесь :)

Тож добру справу роблять люди. Приєднуйтесь! Приєднуйтесь родинами, приєднуйтесь школами, приєднуйтесь по одному :)

Миколаївське та Херсонське козацтво провело спільний виїзд на Кам’янску Січ. Сергій Параскун, дякую за запрошення!

Под впечатлением от увиденного, я представляю как к КПП вражеской военной части подходят двое – румяный мальчик, явно отличник, и девочка в очках и с рюкзаком в виде плюшевого зайца. Дежурный по КПП расслабленно выходит навстречу, уже одним своим видом и жестом поднимающейся руки показывая: «Дети, вам сюда нельзя». Но ни поднять руку, ни что-либо сказать он не успевает. Змейка на плюшевом зайце с быстротой молнии расстегивается, оттуда извлекается компактное автоматическое оружие, движения юниоров начинают ускоряться настолько, что не всегда их удается зафиксировать на фото и видео, и дальнейшее напоминает финальные кадры «Матрицы», когда Нео с Тринити входят в здание ФСБ. Такая молодежь пошла. Вот, настоящие укропы :)