Більше фотографій з цієї події на Facebook…

Більше фотографій з цієї події на Facebook…

Більше фото з цієї події на Facebook…

Більше фото з цієї події на Facebook…

Молодцы ребята! Посмотрите на них! Гордитесь ими! Это они берегут наши мирные города.

Больше фотографий с этих соревнований по кроссфиту на Facebook…

Репортаж подготовлен Группой поддержки морской пехоты: http://support.ua-marines.org/

Больше фотографий с этих соревнований по кроссфиту на Facebook…

И вот, вернулся в пункт постоянной дислокации 1-й Отдельный батальон морской пехоты им. Константина Ольшанского. Легендарный. Небодяженный :) Это ненадолго. Небольшой отдых. Отпуска по семьям. Опять в поля – пополнение, слаживание. И снова на колеса. Потому что морпехи не смогут пропустить это свято – свинтить шею двуголовой кремлевской курице. Да вы сами это оцените! Посмотрите фотографии! Хлопцы – огонь! Да? Звездец окорочкам :)

Как мы в связи с этим видим нашу задачу. Помочь батальону быстро восстановить боеспособность, ориентируясь на критерии: «хорошо отдохнули, прошли психологическую реабилитацию, техника в порядке, оборудования достаточно, тренинги, тренинги, тренинги». В общем, работы много. Интересной живой работы. Ну и результат будет – Украина! Если вы до сих пор не с нами, присоединяйтесь! Подробнее о группе и нашей работе здесь…

Можете помочь деньгами?

6-я волна мобилизации уходит домой. А сколько их уже было… 1-я, прорывающаяся из-под Илловайска и Зеленополья. 2-я, бьющаяся в огненном кольце Дебальцево. И вот уже 6-я волна, вгрызавшаяся и ставшая нерушимой стеной по всему периметру оккупированных территорий, уходит на дембель.

Посмотрите на тех, кто пока еще в строю. И эти мальчишки, и тертые жизнью мужики, и пожеванные деды – они лицо Украины. Они – воплощение настоящего мужчины. Олицетворение Защитника. Никто из них не шел бороться с неведомым «бендерой» в другой стране. Никто не переживал ни за судьбу Курил, ни за геополитику в Сирии. Когда Родина, кашляя кровью, позвала – они стали в строй. Оставили свои станки, тракторы, офисы и ушли в окопы и блиндажи. За свою семью, за свое село, за свой Днепр, за свою Черноморскую косу и за свой Яхт-клуб тоже. За свое! Никто из них не брал чужого и не убивал на чужой земле.

Обычные люди. Они снова вернутся к своим профессиям. Пахать землю, делать мебель, вставлять окна, писать сайты… Еще вчера кто-то из них сидел на деревянных нарах в блиндаже и прижимая телефон к уху слушал писк 3-х летней дочки:
— Тато, ну коли ти приїдешь? Я скуууучила
На самом деле, дочка уже основательно отвыкла от папы. В этом возрасте очень короткий срок нужен, чтобы близкий теплый человек стал получужим громадным обветренным дядькой. Но мама шепотом подсказывает девочке:
— Скажи, скажи, що ми усі дуже чекаємо.
И папа, все понимая, отвечает, стараясь смягчить огрубевший голос и прикрывая трубку ладошкой, чтобы на той стороне не были слышны взрывы:
— Скоро вже, доця, вже приказ вийшов. Скоро вже приїду.
И вот, папа возвращается. Сегодня вечером, наверное, сядет на автобус или на поезд на Кривой Рог, или на Полтаву, или на Винницу, и будет ехать домой. Будет смотреть в окно и думать о том, сколько всего было за этот год и что, наверное, он уже не вернется прежним. Мы все уже никогда не будем прежними. И Украина не будет прежней.

До свидания, ребята! Удачи на гражданке!

Последние мобилизованные бойцы уйдут. Останутся те, кто служит по контракту. Крепкие тренированные ребята, жизнь которых будет вращаться по кругу: война-полигон-тренинг-война-полигон-тренинг… Это они сломают хребет кремлевскому фашизму. Они будут очищать Украину от бандитов и террористов. Еще много работы у них впереди. А значит – и у нас тоже. Если вы до сих пор не с нами, присоединяйтесь! Подробнее о группе и нашей работе здесь…

Можете помочь деньгами?

Больше фото на Facebook…

Больше фото на Facebook…

Ви можете не згадувати про них. Ваше життя, можливо, надто заклопотане і ще й для турбот про морпіхів в ньому нема місця. Але вони про вас точно турбуються щоденно. Робота в них така. Краща робота у світі – боронити ваше життя. У вас є вибір. У них цього вибору нема. Тобто вони його вже раз зробили та не зрікаються його. Саме тому наші морпіхі несуть гасло – ВІРНІ ЗАВЖДИ!

Тож і ви згадайте наступного ранку про морську піхоту! Це, щонайменше, буде справедливо. Бо ви маєте цивільне життя тому, що ці хлопці щоденно тренуються та воюють, не вилазять з окопів та полігонів. Цінуйте це!

І ще подивіться – які хлопці! Армія зараз – це місце, де здорові молоді люди знайдуть пригоди, сповна відповідаючи очікуванням сміливих духом. Буде чим пишатися. Буде за що гордо носити чорний берет. Не гайте часу, записуйтесь на контрактну службу до 1-го Батальйону морської піхоти, одного з найкращих підрозділів Армії України! Звертайтеся до командування 1 батальйону морської піхоти:
54025, м. Миколаїв, Аляуди, 3
тел. 067-457-89-63 – для абонентів КиевСтар
тел. 067-883-53-20 – для абонентів КиевСтар
тел. 093-363-85-23 – для абонентів Life : )
тел. 099-497-61-69 – для абонентів MTC

Більше про переваги служби у морській піхоті тут…

А ми продовжуємо підтримувати морську піхоту. Армія вже багато навчилася робити сама, але без нашої підтримки багато побутових питань вирішуються складніше. Якщо ви до цієї пори не з нами, приєднуйтесь! Більше інформації про нашу групу тут…

Будь яка поміч стане у нагоді! Можете допомогти грошима?

Повний репортаж про десантування морської піхоти на Facebook…

Повний репортаж про десантування морської піхоти на Facebook…

Вискажу трохи несподівану думку. Наші природні ресурси, які ми потенційно можемо використовувати собі на користь – це не тільки родючі степи, зручні порти та корисні копалини. Це ще й величезний загальновійськовий полігон Широкий Лан. Тільки з військової точки зору це унікальне місце, яке дозволяє проводити навчання зі стрільбою з усіх систем і видів зброю з застосуванням артилерії, танків, тактичної авіації та засобів протиповітряної оборони. Таких полігонів у Європі не так вже й багато, а іноземні інструктори високо цінують можливості, які надають наші полігони. За простір. За відносно невелику вартість передислокації на ці полігоні та розташування на них.

Враховуючи, що ступінь інтеграції нашої Армії з NATO буде посилюватися, треба очікувати інтенсифікації усіх процесів, пов’язаних з діяльністю полігона. У тому рахунку це приведе до росту господарчих питань, до вирішення яких можуть бути залучені підприємства Миколаєва і області. Годування, розміщення, ремонт техніки і будівель, культурне і туристичне супроводження – концерти, екскурсії тощо. Більше руху на полігоні – більше життя навколо. Це істотно. Не скористатися цим – гріх. Не планувати це – глупо. Це було по-перше – можна заробляти на цьому! Треба заробляти на цьому!

Ось про що я мрію. Років через п’ять побачити під Миколаєвом Міжнародне авіашоу безпілотної авіації. А ще найпрестижніші у Європі перегони на БТР-ах на Кубок Широкого Лану. Що? Що тут такого фантастичного. Не через п’ять років, а вже зараз треба брати і робити це. Тоді отримаємо Країну, про яку мріємо. І, дивись, ще поспіль вже проведемо 1-й Світовий турнір роботизованих протитанкових комплексів :) Ось що ми повинні зробити з собою, з містом, з Країною. Проектувати, виробляти, пропонувати, продавати, використовувати кожну можливість на загальну користь та на користь власне собі.

По-друге. Все ніяк не можу забути як на початку проведення Сі Бризів (з 1997 року) наше місто на цей час оживало та перетворювалося на маленький європейській порт, наче до нього з дружнім візитом прийшла заморська ескадра. До речі – а чому б і не ескадра? Чому ні? У тому році не було. У цьому році теж не було. Як завжди — усі в Одесі. Але чому б наступного року до нас не завітати хоча б турецьким фрегатам? :) Хто про це домовиться? Може депутатів до Туреччини відрядимо на перемови? :)

А тоді, коли все тільки починалося, іноземні військові гуляли містом, купляли букети дівчатам, а ми на це зверхньо поглядали – «ой, теж мені рейнджери, а що це в нього за пір’ячко на береті» :) І Миколаїв навіть дещо втрачав своєї провінційності. А потім одна за одною відбулися провокації організовані російськими спецслужбами. У нас бабусі у в’язаних беретах кидалися під БТРи, а в Криму зовсім, здається, Сі Бриз зірвали. І з наших вулиць це свято зникло. І Місто, і уся Країна знову впали у летаргічний сон, не знаючи, що наближається час нападу. Наближався час війни.

Але ж зараз вже усе інакше? Так? Зараз ми вже можемо повернутися до того Сі Бризу, яким він, можливо, з самого початку планувався – не тільки військовий форум, а демонстрація дружності країн Причорномор’я. Міжнародна акція, направлена на об’єднання людей. На зростання довіри! На посилення розуміння – що таке NATO, навіщо України приєднуватися до Європейської колективної системи безпеки. А раз так, то хіба можна не залучати до цього цивільне населення? Треба залучати!

І це питання не лише до військових, але й до міської і обласної влади. Ви це розумієте, панове? Ви робите кроки, щоби гуманітарна частина Сі Бриз наступного року розповсюдилася на Миколаїв? Що саме ви зробили? Якісь домовленості вже є? Чи ще трохи поспимо, а городянам фотки покажемо? Їм і цього досить… Га?

Тож і Країну, і Армію чекають зміни. Єдине правильне рішення зараз — приймати участь у цих змінах. Контрактна служба у морської піхоти – це гідний шлях для здорової молодої людини.

З запитаннями щодо служби на контракті у 1 батальйону морської піхоти звертайтеся по телефонам:
067-457-89-63 – Київстар
067-883-53-20 – Київстар
093-363-85-23 –Life : )
099-497-61-69 – MTC (Vodafone UA)

З запитаннями щодо служби на контракті у 36-ї Бригаді морської піхоти звертайтеся по телефонам:
098-926-80-46 — Київстар
093-682-11-14 — Life
066-580-33-14 — MTC (Vodafone UA)

Репортаж підготовлено групою «Союзники Морської Піхоти», завдяки допомозі полковника Сергія Куза, заступника командира 36-ї Бригади морської піхоти, та при підтримці Прес-центру Військово-Морських Сил України. Ми пишаємося своєю Армією і хочемо вам передати це почуття. І ми продовжуємо підтримувати морську піхоту. Армія вже багато навчилася робити сама, але без нашої підтримки багато побутових питань вирішуються складніше. Якщо ви до цієї пори не з нами, приєднуйтесь! Більше інформації про нашу групу тут…

Будь яка поміч стане у нагоді! Можете допомогти грошима?

Звичайно, на фото – показовий виступ. Дещо від вистави. Тому й хлопці у чорних беретах, а не у касках. Ну, щоб картинка яскравіше була :) За цією виставою – довгі місяці тренувань. Насправді – це робота, важка робота, але… Але справжній морський піхотинець вам скаже: «Це найкраща робота у світі!». Армія зараз – це місце, де виковуються сталеві люди. Контрактна служба в 36-й бригаді морської піхоти – це гідний шлях для здорової молодої людини. Непогана зарплатня дійсно є конкурентною з грошима за труд на цивільній посаді.

С запитаннями щодо служби на контракті звертайтеся до командування 36-ї Бригади морської піхоти:
098-926-80-46 — Київстар
093-682-11-14 — Life
066-580-33-14 — MTC (Vodafone UA)

Репортаж підготовлено групою «Союзники Морської Піхоти», завдяки допомозі полковника Сергія Куза, заступника командира 36-ї Бригади морської піхоти, та при підтримці Прес-центру Військово-Морських Сил України. Ми пишаємося своєю Армією і хочемо вам передати це почуття. І ми продовжуємо підтримувати морську піхоту. Армія вже багато навчилася робити сама, але без нашої підтримки багато побутових питань вирішуються складніше. Якщо ви до цієї пори не з нами, приєднуйтесь! Більше інформації про нашу групу тут…

Будь яка поміч стане у нагоді! Можете допомогти грошима?

Наши встречают российские ДРГ. Когда как. Когда просто отгонят из стрелкового оружия. А когда плотно минометным огнем накроют и доносящиеся с той стороны эмоциональные отзывы поведают о том, что еще кто-то из рязанских оставит в щедрой Украинской степи руки или ноги.

Такая война сейчас. Здесь блокпост на трассе и здесь относительно спокойно. Сюда приезжает ОБСЕ на модных машинках и с напряженными лицами качает в обе стороны пальцем: «Ай-я-яй стрелять! Низзя!». В других местах, в недалеком Водяном, уже прилетает по крупному.

Вокруг цветет степь, одуряющее пахнет акация и, когда тихо и припекает солнце, то впечатление, что война где-то далеко, а не в сотнях метров отсюда. Но вокруг все разорено. Эту степь пахать бы, крестьянствовать, растить да продавать хлеб, помидоры, виноград. Торговать, зарабатывать деньги. Но увы. Пустые дороги. Дорожное покрытие взрывами повреждено гораздо меньше, чем фурами в Николаевской области. Вполне можно было бы быстро гнать на семейном автомобиле, чтобы поскорее добраться до пансионата на Азовском берегу и поплескаться в мелкой теплой водичке. Но все брошено и разбито. На дороге можно поймать фугас. На пляжах — нарваться на растяжку. Желтый цвет сурепки, буйно разросшейся на минных полях в степи, офигенно смотрится на фоне голубого неба.

Морпехи окапываются. Постоянно укрепляют оборону. По трассе – серия блокпостов. Влево и вправо от дороги – оборона опирается на полевые укрепления, на оборудованные позиции в брошенных домах, на противотанковые сооружения, на минные ловушки в посадке и в степи. Разведка говорит, что с той стороны в населенном пункте собралось до двух рот живой силы, пять танков, БТР, БМП. Наши говорят, что никаких шансов пройти у врага нет. Совсем нет. Без вариантов.

Наша Армия дает в этом гарантию. Это приятно чувствовать. Приятно сидеть возле них и слушать их профессиональный разговор. Это круто – видеть до какого уровня выросли вооруженные силы Украины, какие они решают задачи, и понимать – что ждет нас, нашу Армию, нашу Страну.

Не без нашей помощи, конечно. В будущее – только вместе. Здесь добрым словом вспоминают наших николаевских – в разговоре вспоминают и интересуются – как там Кулинарная Сотня и Кикимора? Коржи пришлись очень кстати. Так понравились, что их долго вспоминают на Вилларибе, цокая языками и поджимая губы: «Коржи! Дааа…!». Борщи тоже, наверное, были очень вкусные, но коржи… ммм… оставили неизгладимый след в памяти :) Техника и земляные укрепления прикрыты рукотворной маскировочной сетью. Ничто не пропало даром. Каждое усилие, потраченное в тылу на помощь фронту, здесь помнят и ценят. Здесь вообще ценят внимание к себе. В Украине лето, период отпусков, расслабуха. Впору забыть о том, что кто-то пропыленный сейчас в окопе напряженно всматривается в соседнюю посадку. В мирных городах трудно представить, что кто-то вжимается в землю под артиллерийским налетом. И они это знают. Все справедливо, без обид. Они воины и защищают свою Родину. Но самое малое, что мы им должны – наше внимание и наша помощь — ценится здесь очень высоко.

Поэтому, знаете что… Извините, выступлю в роли Капитана Очевидность. Но, все равно, скажу, учитывая, что Украина уже как-то привыкла к статус кво, война далеко и спокойная жизнь расслабляет. Хотите мирно жить? Помогайте Армии! Не надо говорить – «пусть кто-то другой, у меня нет сил/времени/денег». Не надо так. Пусть немного. Чуть-чуть. Сколько сил хватает. Капельку. Но из этих капелек сложится уже ощутимый поток, который можно почувствовать. Они его почувствуют – считайте, что вы и дальше можете спокойно ходить на работу и загорать на пляже.

А что им надо? Чем помочь? Ну… тот, кто что-то уже делает – продолжайте в том же духе. Так то, мы уже все знаем – чем помочь. А если можется и хочется больше, то есть варианты. Тепловизоры очень нужны. Но дорого, блин. Собирать деньги? Не соберем :( Разве что вы – депутат или крупный бизнесмен и можете разом такую покупку сделать? Можете? Помогите, пожалуйста. По всем спонсорским подаркам, понятное дело, мы найдем способ отблагодарить так, чтобы это дело было замечено и стало примером для других :)

Мешки строительные нужны периодически — парни окапываются, меняют позиции и т.п., а эти мешки, наполненные землей – отличный фортификационный материал. Ну, с мешками как-то периодически решается, поэтому покупать их тоже пока не будем. Разве что, у вас есть своя мельница и пара сотен б/у мешков можете подарить? Можете? Подарите! Очень нужно!

Обувь, снаряжение, экипировка – это все есть. Собирать на это деньги не нужно. Но есть нюансы. Например, разведчику лучше располагать выбором камуфляжа, чтобы работать в любой среде – от зеленой сочной майской степи до выжженной сухой сентябрьской. К тому же, при интенсивной работе в полевых условиях даже самое прочное снаряжение не вечно. Ну и – кому не нравится качественное снаряжение? Поэтому если хотите сделать серьезный подарок, то вполне можно дарить фирменную экипировку 5.11 или нашу P1G. Такие подарки принимаются. Если вы поставщик тактического снаряжения – отдадим контакты командира подразделения, будете работать напрямую, а мы будем вас рекламировать :) То же относится к обуви. Берцы Талан хороши, но для определенного вида работы удобнее Lowa. Все это просто делает бойцу его работу более комфортной, а иногда и более безопасной. Сюда же относятся разного рода гаджеты – бинокли, планшеты, дальномеры для снайперов. А батарейки и аккумуляторы – это нужно всегда.

Продукты есть. Питание организовано. Вода из скважины. Но вкусненького, ясное дело, всегда хочется. На гражданке, бывает, так хочется, что невмоготу, а во фронтовых условиях сладкое – это иногда еще одно простое удовольствие, которых вокруг не так уж много. Особенно для некурящего. Для курящего, впрочем, тоже :)

Быт, конечно, по квартирным меркам суровый. Сами понимаете, жить месяцами как хоббиты в норе – потерпеть можно, бывает и хуже, но называть это удобным язык не поворачивается. Парни говорят, что ноги уже шерстью обрастать начали :) Впрочем, люди обживаются, обзаводятся мелочами, делающими жизнь в окопах хоть немного более теплой и комфортной. Занимаются спортом, читают, играют. Кто-то даже английский язык учит. Шутят:

— Мы когда ДРГ противника в эфире услышим, будем по-английски переговариваться, пусть очкуют…:)

Так что вы теперь знаете – как на той стороне рождаются нездоровые сенсации.

К людям приходят животные и тоже записываются на службу. Кошки ловят мышей, портящих солдатские припасы. Собаки – сами практически солдаты и чутко стерегут территорию.

В общем, вот так. Война стала привычной. Жаль, конечно, что все это пришлось на нашу жизнь. Но, раз выбирать нам не пришлось, то будем делать то, что должно. Морская пехота воюет. А мы продолжаем поддерживать морскую пехоту. Армия многое уже научилась делать сама, но без нашей общей поддержки многие бытовые вопросы будут решаться существенно сложнее. Если вы до сих пор не с нами, присоединяйтесь! Подробнее о группе и нашей работе здесь…

Можете помочь деньгами?