За українців, що знаходяться у полоні!

Кожного разу, коли на фронті трохи вщухне, а ви прийдете додому після буденного дня, смачно повечеряєте, та вмостившись на дивані подумаєте – може подзвонити колишньому другу, який два роки тому обізвав вас «бандерою і jобнутим че геварою»? А що? Звичайна ж гарна людина була, стільки років дружили… У цю мить згадайте, що когось прямо зараз вбивають за те, що ми заважаємо їм будувати «третій рим», за те, що розмовляємо своєю мовою, чи просто за татуювання тризубу на передпліччі. Когось катують не з їх мовчазної згоди, а саме тому, що вони так хочуть! Не путін зробив їх такими. Це вони виростили путіна, це їх думками та бажаннями живиться це гімно.

Згадайте, та робіть своє. Що нам залишається? Ненависть? Ні! Це коцабська риса. Пам’ять, упертість та упевненість у своєї справі та перемозі – так!