Я живу на Спаському узвозі
Я живу на Спаському узвозі. Мені тут подобається. Так, тут теж розбиті вулиці, сміття на узбережжі, можна наразитися на небезпеку від зграї безпритульних псів та інші проблеми, як усюди у нашому місті. Але тут є чи могло би бути усе для якісного життя людини – гарна річка, парки, спортивні бази, тощо. А решта – перетворити своє місто на модне та комфортне, залежить від нас. Я так вважаю :)
Спаське урочище, обжите людьми задовго до того, як було засновано Миколаїв. На Спаському пагорбі було розкопано три Скіфських кургани [1]. Перший був неподалік від перетину вулиці Спаської та адм. Макарова. На його місці збудували Морську астрономічну обсерваторію, що існує й донині. Другий знаходився там, де зараз Миколаївський телецентр – біля Центрального ринку. Третій – у дворі дому за адресою Потьомкінська, 7.
Згодом ці місця опанували запорожці. Довга пісчана коса на Намиві, що зараз зветься Спаською косою, у ті часи носила ім’я – Жабурна. Як писав Крючков Ю.С. – це від того, що на косі росло, й зараз росте, багато водоростей – «жабуриння». Ще одну косу, яка зараз зветься Лісковською, за тих часів запорожці називали Осниця, або Осницька коса.
Свою назву Спаськ та Спаське урочище отримали вже за часів та по приказу Потьомкіна. Ще 1784 році, тобто до того, що офіційно вважається датою заснування міста, ця місцевість була відмежована купцю австрійського походження Францу Фабре й мала назву Фаберової дачі. Але вже у 1787 Потьомкін наказав урочище відібрати у казну для побудування нової верфі та «Фаберову дачу іменувати Спаське». Сама назва дана по Спасько-Миколаївському монастирю, який планувалося тут побудувати, але цього так і не сталося. А суднобудівну верф тут заснували вже майже через 40 років, у першій половині XIX сторіччя [2].
Спаськ, покритий кущами та деревами, багатий джерелами води – «фонтанами», завжди був гарним місцем для життя. Згодом територія Спаського урочища поділилася на Сухий Фонтан, Воловий двір (район нинішніх Лісків та Намиву) та ін. Зараз територія умовного Спаська обмежена з одного боку Варваровським спуском (к мосту), а з іншого – Яхт-клубом.
Колись у цьому місці ще була пристань з таможнею, а угору прямо до вокзалу йшло Спасько-Вокзальне шосе — пізніше Шосейна вулиця, якій зараз й повернуте історичне ім’я замість вулиці Фрунзе.
Спаський пагорб, висотою 53 м – найвища точка на Миколаївському півострові, зараз засаджений мальовничими скверами ім. Шевченка та Піонерським.
Тут, у районі нинішнього Яхт-клубу колись було побудовано «Дворець Потемкіна», але вже до середини ХІХ сторіччя його було розібрано та на його місці був побудований «у готично-мавританьскому стилі» клуб для морських офіцерів та їхніх родин – Літнє Морське Зібрання, від якого до наших часів залишився лише т.з. «турецький фонтан».
Яхт-клуб у Спаському урочищі було засновано у 1887 році і цього року ми справляємо його 130-річчя.
Загалом ще багато чого можна розповісти і про Спаський холм, і про Спаську пристань, і про Спаську верф. Але я лише намагався передати вам відчуття – яке тут чудове місце. А за додатковою інформацією я раджу вам звернутися до джерел, якими я й користувався:
Джерела
1. Крючков Ю.С. Старый Николаев. Топонимический словарь справочник. – Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2008. – 128 с., ил.
2. Гребенщикова Г.А. 84-х пушечные корабли адмирала Лазарева. – СПб.: Остров, 2009. – 252 с. + Альбом с чертежами
3. Сайт «Николаевский Базар»: http://bazar.nikolaev.ua